Для українського фермера Романа Кірси модернізація сільськогосподарської техніки означала значно більше, ніж просто заміну старого обладнання. Його метою була зміна самого підходу до роботи господарств – перехід від постійного реагування на поломки, погодні примхи та зростання витрат до більш ефективного та стійкого управління виробництвом.
На двох аграрних підприємствах Романа в Дніпропетровській області, «Агрокайроні» та «Спільній Ниві», вирощують пшеницю, ячмінь, кукурудзу, соняшник та ріпак, реалізуючи продукцію переробникам і трейдерам по всій Україні. За підтримки Кредитної лінії EU4Business-ЄБРР компанії інвестували в нові трактори та обладнання для точного висіву. Це допомогло знизити споживання пального і поліпшити умови праці та здатність працювати у складних умовах, спричинених повномасштабною війною Росії проти України.
Роман Кірса розвиває аграрний бізнес уже понад десять років. У 2013 році він заснував «Агрокайрон», а у 2017 році розширив діяльність, придбавши «Спільну Ниву». Сьогодні обидва підприємства обробляють майже 700 гектарів землі.
Роками господарства покладалися на важку ручну працю під час обробітку ґрунту. Додатковими викликами стали зміни клімату, зростання собівартості виробництва та залежність від погодних умов. Згодом почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке порушило ланцюги постачання, підвищило вартість пального та добрив і створило нові небезпеки для працівників сільського господарства, які працюють поблизу лінії фронту.
Війна також призвела до нестачі кваліфікованих кадрів – механізаторів, агрономів та водіїв. Водночас відключення електроенергії створили додаткові ризики для процесів сушіння та зберігання зерна.
Втім, деякі з найсуттєвіших проблем давалися взнаки ще до війни: застаріла техніка та методи виробництва робили щоденну діяльність дедалі витратнішою та складнішою в управлінні.
«Мій робочий день часто починався не з планування операцій, а з ремонту, – ділиться Роман. – Часті поломки в розпал посівної чи збиральної кампаній призводили до зриву критичних строків, що, своєю чергою, могло коштувати нам частини загального врожаю».
Витрати на ремонт могли забирати до 25% сезонного бюджету, до того ж застаріла техніка споживала значно більше пального.
Ще однією проблемою була точність. Без сучасних систем навігації та моніторингу механізаторам доводилося контролювати польові операції вручну, що підвищувало ризик перекриттів і пропусків під час сівби, внесення добрив та засобів захисту рослин. За оцінками Романа, неефективні підходи могли призводити до перевитрати ресурсів на 10-15%.
«Я витрачав забагато часу на боротьбу з щоденними проблемами замість того, щоб діяти проактивно. Я розумів, що перехід на сучасне обладнання дасть мені змогу змістити фокус із нагляду за технікою на стратегічне управління ефективністю кожного гектара», – розповідає Роман.
Завдяки Кредитній лінії EU4Business-ЄБРР обидва підприємства під його керівництвом змогли інвестувати в сучасну сільськогосподарську техніку та технології точного землеробства.
«Спільна Нива» отримала два інвестиційні кредити на загальну суму 119 212 євро за підтримки 10-відсоткового інвестиційного гранту, профінансованого ЄС. Підприємство придбало трактор та пневматичну сівалку точного висіву, обравши техніку зі списку попередньо схвалених технологій, що зробило процес оцінки та погодження проєкту значно швидшим і простішим.
«Агрокайрон» подав заявку на кредит у розмірі 113 771 євро для купівлі ще одного трактора. Інвестиція підтримувалася грантом у розмірі 25%, що складався з базового 10-відсоткового інвестиційного стимулу та додаткових 15% у межах «Вікна реінтеграції ветеранів та осіб, які постраждали від війни» (доступного для ММСП, що працевлаштовують ветеранів війни), що забезпечило додаткову підтримку господарству, яке працює у критичних умовах.
Техніка відповідає сучасним європейським екологічним вимогам та стандартам енергоефективності, включно з нормами викидів Stage V.
Проте інвестиції допомогли зробити значно більше, ніж просто купити сучасну техніку. Вони відкрили зовсім інший підхід до ведення сільського господарства.
Завдяки новому обладнання підприємства автоматизували чимало операцій, які раніше здійснювалися вручну, та впровадили такі технології, як GPS-навігація, телеметрія та цифровий моніторинг.
Для механізаторів це означає зменшення фізичного й психологічного навантаження та більшу безпеку в полі, тоді як самі господарства виграють від
точнішого висіву та внесення агрохімікатів, прискорення польових робіт і раціональнішого використання пального, насіння й добрив.
Крім того, сертифіковані спеціалісти постачальника допомогли налаштувати нову техніку, навчили операторів працювати з бортовими комп’ютерами та системами точного землеробства, а також надали рекомендації щодо технічного обслуговування.
Професійні поради щодо налаштування висіву та внесення добрив уже допомогли підприємствам зменшити споживання пального на 12% та збільшити швидкість обробітку ґрунту.
Інвестиційний грант також відіграв вагому роль у підтримці ліквідності, оскільки вивільнені кошти підприємства змогли спрямувати на придбання пального та добрив для наступного аграрного сезону.
«Завдяки підтримці ми не просто втрималися на плаву, а змогли адаптуватися до воєнних реалій, зберегли робочі місця та продовжили гарантувати продовольчу безпеку України», – зазначає Роман Кірса.
Результати інвестицій помітні не лише в полі. Для Романа, мабуть, найважливішою зміною стала можливість керувати господарствами проактивно.
Замість того, щоб особисто об’їжджати кожне поле для візуального моніторингу та сприймати поломки як неминучість, він тепер може спиратися на дані та цифрові системи для ухвалення стратегічних рішень.
Як наслідок, бізнес отримав змогу краще контролювати виробничі витрати, підвищувати рентабельність кожного гектара та витримувати зовнішні виклики.
Модернізація також підтримує довгострокові прагнення господарств відповідати європейським стандартам якості та екологічним нормам, а з часом і розвивати експортні можливості.
«Моя головна амбіція як сільгоспвиробника – трансформація з класичного постачальника сировини у високотехнологічне, екологічно стійке та рентабельне агропідприємство», – ділиться Роман.
Наступний етап розвитку зосередиться на масштабуванні технологій точного землеробства, впровадженні практик мінімального обробітку ґрунту для збереження вологи та диверсифікації сівозміни за рахунок високомаржинальних чи нішевих культур, як-от сої, ріпаку, лікарських трав або органічних ягід.
Для двох аграрних підприємств, що працюють в одному з найскладніших регіонів України, модернізація стала чимось значно більшим, ніж просто інвестицією в техніку. Це інвестиція в можливість зберігати робочі місця та продовжувати
виробляти продовольство навіть за надзвичайних обставин – інвестиція в майбутнє.
